Ми перебралися на tv.mycity.com.ua!!!


« Home | Нова програма на 5-тому каналі » | Сьогодні виповнюється 5 років тому, як зник Георгі... » | Сотруднице "Теленедели" необходима помощь. Срочно ... » | 5-тий канал - від чесних новин - до неповних новин... » | З „1+1” пішов автор та ведучий „Подвійного доказу”... » | До теми бунту на УТ-1 » | До питання суспільних каналів : » | До питання проведення конкурсу на частоти, які так... » | До теми про цензуру на 1+1 - Стаття ІМІ - інститут... » | Нацрада позбаивла ліцензії ТРК "Спорт-Україна" і п... » 

пʼятниця, вересня 16, 2005 

Ґонґадзе Георгій Русланович

Ґонґадзе Георгій (Ґія) Русланович (21 травня 1969, Тбілісі — зник без вісти в Києві 16 вересня 2000, 2 листопада біля Таращі знайдено обезголовлене тіло — як припускають, Георгія Ґонґадзе) — український опозиційний журналіст, відомий своїми критичними антивладними виступами.

Засновник та перший головний редактор інтернет-газети «Українська правда».

Вбивство Ґонґадзе викликало широкий резонанс в Україні та за її межами, особливо після «касетного скандалу», та вважається однією з найгучніших кримінальних справ сучасної України. За найпоширенішою версією, до захоплення та вбивства журналіста причетні високопосадовці, наближені безпосередньо до Леоніда Кучми, який нібито особисто видавав накази щодо викрадення Ґонґадзе.


Біографія
____________________________________________________________
Батьки

Батько Георгія, Руслан Ґонґадзе, народився в Грузії, але мав складне етнічне походження (його батько був грузином, головним санітарним лікарем району, а мати — француженкою за батьком і німкенею за матір'ю; народилася вона в Парижі)

Руслан Ґонґадзе закінчив факультет архітектури Тбіліського університету, але знайшов своє покликання в кіно, став відомим грузинським кінорежисером-документалістом (згодом навчив працювати з кінокамерою і сина), вирізнявся активною громадянською позицією та симпатією до дисидентського руху

Мати Георгія — корінна львів'янка Леся Корчак (її батько Теодор Корчак був першим радіотехніком на Західній Україні). Медик за фахом. У 1968 р. одружилась з Р.Гонгадзе. З 1969 р. до середини 1990-х рр. мешкала у Тбілісі

Згодом подружжя Ґонґадзе розлучилося
____________________________________________________________
Дитячі та юнацькі роки

Народився 21 травня 1969 р. в Тбілісі. Як розповідала Леся Ґонґадзе в одному з інтерв'ю, того дня в неї народилися двійнята, але одну дитину викрали:

"Я чудово пам'ятаю сам момент їх народження і те, як вони плакали на руках у медсестри. Пологи були дуже важкі, і коли я отямилася післе наркозу, то побачила на зап'ястку лише одну бирку. В медичну картку також було вписано лише одну дитину. Чоловікові спочатку повідомили про народждення двійні, а потім сказали, що одне з них померло. Жодних документів – ні про народження, ні про смерть другого мого малюка – у справі не було. Я вимагала повернути його мені чи показати тіло, але так нічего і не домоглася. Жінка-головлікар попросту вигнала мене з лікарні... А через рік її засудили. Стаття в газеті про цей процес називалася "Вовки" в білих халатах". Але дитину мені так і не повернули. Через 3 роки новий головлікар показав мені документи, що дитина померла. Але тоді, в 1968-му, жодних записів про смерть у документах пологового будинку не було".

У школі Гія вчився добре. Крім навчання, займався танцями, малюванням і спортом. Мав хороші результати у плаванні та легкій атлетиці.

Після закінчення школи Георгій вступив на вечірнє відділення Тбіліського інституту іноземних мов, одночасно працював та займався спортом.

У 1987-1989 рр. проходив службу в Афганістані. Після демобілізації повертається до Тбілісі, збуреного кривавим придушенням масових протестів у квітні 1989 р. За прикладом батька (лідера однієї з націонал-демократичних партій) поринає у суспільно-політичну роботу; очолює інформаційний відділ Народного Фронту Грузії.
____________________________________________________________
Журналіст і боєць

Восени 1989 року переїздить до Львова, переводиться на факультет іноземних мов Львівського національного університету ім. І.Франка, активно включається у громадсько-політичне життя міста (НРУ, Студентське Братство), створює тут Грузинський культурний центр "Баґратіоні". Одружується зі львів'янкою Мар'яною Спихальською, але цей шлюб тривав недовго.

У цей час президент Грузії Звіад Ґамсахурдіа фактично встановлює в країні диктаторський режим, починає переслідування політичних опонентів, до числа яких (як «ворог народу» №28) потрапив і Руслан Ґонґадзе. Коли на межі 1991 і 1992 рр. у Тбілісі починається антизвіадистське повстання, Георгій повертається на батьківщину й приєднується до повстанців.

Після перемоги повстання знову з'являється у Львові, починає займатися кінодокументалістикою, знайомиться зі студенткою юрфаку ЛНУ Мирославою Петришин, яка у 1995 році стала його дружиною (1997 року в них народилося доньки-близнята Нонна та Соломія (Нані і Саломе)).

У 1993 р. (невдовзі після смерті батька) Георгій прибуває до Грузії з наміром зняти документальний фільм про війну в Абхазії. Потрапивши на лінію фронту, відкладає вбік кінокамеру і бере до рук зброю. Під час одного з обстрілів був тяжко поранений (згодом лікарі нарахували 26 осколкових ран; деякі осколки залишилися в тілі назавжди, зокрема в лівій руці). Пораненого Ґію літаком під зенітним обстрілом вивезли з оточеного Сухумі за кілька днів до падіння міста.

1993-1994 – головний режисер творчого об'єднання «Центр Европи» (на Львівському телебаченні виходить його проґрама «Монітор»), співпрацює з газетою «Пост-Поступ»

У цей період створив документальні фільми «Біль землі" (1993), «Тіні війни" (1994), «Колиска" (1995), «Охоронці мрії" (1996) (деякі з них у той час демонструвалися в ефірі Українського телебачення)

1995 - Георгій і Мирослава переїздять до Києва, починають працювати на телебаченні (ММЦ «Інтерньюз», проґрама «Параґраф», 1995)

1996-1997 - Георгій працює ведучим телепроґрами «Вікна-Плюс» (СТБ)

Початок 1998 р. – ведучий програми «Моє» (телерадіокомпанія «Гравіс»)

1998-1999 - був фактично безробітним

З 1 жовтня 1999 р. (під час президентської виборчої кампанії) почав вести щоденну інформаційну проґраму «Перший тур з Георгієм Ґонґадзе» у прямому ефірі радіостанції «Континент». Невдовзі почалися телефонні дзвінки з погрозами на адресу керівництва радіостанції

Червень 2000 р. - Ґонґадзе бере участь у виборчій кампанії Володимира Ваховського, який балотувався на пост міського голови Вінниці (Ваховський вибори виграв)
____________________________________________________________
«Українська правда»

17 квітня 2000 року вийшов перший номер інтернет-видання "Українська правда", заснованого та редагованого Георгієм Ґонґадзе. Згодом газета стала щоденною, у ній публікувались викривальні матеріали про Леоніда Кучму та його оточення

Олена Притула, заступник Георгія по "УП" так згадувала про початок проекту ("Факты", 20.12.2000):
"Ми познайомилися три роки тому. Він тоді працював у Центрі журналістських розслідувань. Ідея "Української правди" народилася в грудні минулого року в... Вашинґтоні. Тоді ми з Георгієм повезли в США листа, підписаного 60 українськими журналістами, – про те, як в Україні душиться свобода слова. Ми зустрічалися з представниками української діаспори й американськими конґресменами. Саме в той час в Україні відбулася зміна уряду. Але, "понишпоривши" цілий день в Інтернеті, ми не змогли знайти жодних подробиць про цю подію. Ось тоді й з'явилася думка про необхідність української новинарської газети в Інтернеті...

До Георгія звернулися певні люди, які заявили, що готові дати гроші під наш проект. Купили комп'ютери, обладнали приміщення. При цьому жодних конкретних вимог до нас вони не висували... Георгій називав цю людину Петровичем, більше я нічого не знаю...

Завданням Георгія було здобування грошей, налагоджування контактів і прямі репортажі з парламенту, а я зайнималая лише редакторською роботою. Частину публикацій ми брали з "Граней", в тому числі опублікували статтю Т.Коробової, де вона в досить різкій формі висловилась про діяльність і навіть особисте життя Марчука. Через декілька днів прийшли люди від Петровича і забрали всю техніку... Ми залишилися зовсім без грошей з парою власних стареньких комп'ютерів. Треба було щось вигадати. Георгію вдалося підзаробити на виборах мера Вінниці, и на ці гроші ми купили ще комп'ютери і розрахувалися з людьми по зарплаті. Потім Ґія позичив у якомусь банку 1000 доларів. А ближче до осені я зібралася продати свою сімферопольську квартиру – цих грошей вистачило би ще на пару місяців".

На той час Інтернет ще не був популярним видом медіа. Тому, за словами О.Притули, на початку вересня 2000 р. (перед зникненням Георгія Ґонґадзе) сервер «УП» щодня відвідувало лише 3 тисячі користувачів, і лише після початку «касетного скандалу» популярність видання неймовірно зросла (19 грудня 2000 р. було зафіксовано 80 тисяч відвідувачів).
____________________________________________________________
Стеження за Ґонґадзе

Як повідомляв сам Георгій, наприкинці червня 2000 р. за ним було влаштовано зовнішнє спостереження. Зокрема, невідомі особи супроводжували журналіста на автомобілі «Жигулі». Цей автомобіль вранці очікував Георгія поблизу його будинку, а ввечері - біля роботи. Стеження Георгій помітив сам.

14 липня 2000 року Георгій Ґонґадзе офіційно звернувся з листом до Генерального прокурора України Михайла Потебенька, у якому виклав факти щодо стеження за ним працівників міліції та невідомих осіб

Прокуратура надіслала зверенення журналіста до Головного управління внутрішніх справ міста Києва, яке й встановило, що машина, з якої велося спостереження за журналістом Г.Ґонґадзе, мала номери, рік тому зняті з реєстрації. Загалом, прокуратура відреагувала на звернення журналіста формально.
____________________________________________________________
Зникнення
16 вересня 2000 року близько 22:30 Георгій Ґонґадзе пішов з роботи, але вдома так і не з'явився.
Зникнення Г. Ґонґадзе викликало велике занепокоєння не лише у його родичів і друзів, а й серед політиків і журналістів.
2 листопада в лісі біля Таращі було знайдено обезголовлений труп. Дружина і друзі впізнали у ньому Георгія (зокрема, у знайденому тілі знайшли осколки - саме в тих місцях, що були і в Ґонґадзе). Але остаточного висновку експертиза ще не зробила.

http://uk.wikipedia.org/wiki/Ґонґадзе_Георгій_Русланович

Реклама